|
|
||
|
|
||
 У вересні 2015 р. набрала чинності низка важливих пунктів, які викладені в Прикінцевих і перехідних положеннях Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (третя редакція рамкового закону від 22.07.2014 р. № 1602-УІІ). Основні положення цього закону базуються на директивах і регламентах ЄС щодо безпечності та якості харчової продукції, які чинні та успішно запроваджені в країнах-членах Співдружності. Їх ключове положення: харчова продукція, що імпортується з третіх країн на продовольчі ринки ЄС, повинна повністю відповідати вимогам європейських нормативних документів. З питаннями щодо оцінювання нинішньої ситуації у сфері виробництва харчових продуктів та проблем і перспектив впровадження вимог технічних регламентів безпечності й стандартів якості на підприємствах продовольчого комплексу України, ми звернулись до доктора економічних наук, професора, провідного наукового співробітника Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Дмитра Федосовича Крисанова.
|
|
|
||
|
|
||
 На поточний момент складається ситуація, коли, у контексті розвитку фінансів та економіки, відбувається залучення водно-ресурсного потенціалу до цих процесів. Водні ресурси набувають рис і здатності генерувати ринкову вартість. Вони поступово включаються до діяльності окремих фінансових секторів та визначаються значним потенціалом розвитку бізнес-процесів.
|
|
|
||
|
|
||
 Останнім часом почастішали згадки в періодичній пресі про діяльність НАН України та розлогі коментарі з цього приводу різного роду «експертів» та політиків. Одні світлі голови з високих печерських кабінетів пишуть про академію суто в темних кольорах, а інші їх колеги (підлеглі чи домочадці тому, що вони самі вже мають науковий ступінь) в газеті «Освіта України» публікують оголошення про прилюдний захист своїх кандидатських чи докторських праць.
|
|
|
||
|
|
||
 Нещодавно народний депутат України В. Пинзеник висловив свою думку щодо нового варіанту Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
|
|
|
||
|
|
||
 Європейський союз є одним з найбільших і найпривабливіших регіональних ринків світу. На його частку, включаючи внутрішній торговельний оборот між країнами ЄС, припадає майже третина від загального обсягу світового імпорту товарів, в тому числі: чорних металів – 38,7%, продукції машинобудування – 29,8%; продукції борошномельно- круп'яної промисловості – 34,7%; зернових культур – 22,5%. Водночас присутність українських товаровиробників на ньому, попри прийняту, ще у 1998 р. Стратегію європейської інтеграції України, де пріоритетом української зовнішньої політики було проголошено набуття асоційованого, а згодом і повноправного членства в ЄС, є незначною і не демонструє тенденції до зростання. Так, впродовж періоду 2002–2013 рр. питома вага товарів українських виробників у загальному імпорті країн ЄС , коливалася на рівні 0,6–0,9%, а в 2014 р. становила 0,8%. Відсутність тенденції до поширення вітчизняних товарів на ринку цього глобального економічного об’єднання свідчило про недоліки державної експортної політики України щодо підвищення ефективності структури експортних поставок та недостатньої активності урядових структур стосовно просування української продукції на цей перспективний ринок.
|
|
|
||
|
|
||
 Україна та ЄС сприяють процесу економічних реформ шляхом співробітництва в напрямку покращення розуміння основоположних принципів функціонування їхніх економік, а також формулювання і реалізації ринкової економічної політики (згідно положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС за розділом «Макроекономічне співробітництво».). Україна докладає максимальних зусиль для побудови функціонуючої ринкової економіки та поступового наближення своєї політики до політики ЄС відповідно до основоположних принципів макроекономічної стабільності, збалансованості державних фінансів і платіжного балансу.
|
|
|
||
|
|
||
 Інтерв’ю журналу «Економіст» завідувача відділу економічних проблем екологічної політики та сталого розвитку Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», доктора економічних наук, професора, Лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки Євгена Хлобистова.
|
|
|
||
|
|
||
 Умовами успішності інтеграції економіки України у світове господарство є підписання Угоди про асоціацію з ЄС та відкриття європейського ринку. Особливо важливо забезпечити включення окремих видів діяльності у технологічні ланцюги промислового виробництва європейських країн.
|
|
|
||
|
|
||
 Підйом загальної економічної культури – це відображення якості соціокультурних полів і найважливіший фактор постсучасної модернізації суспільства. При цьому необхідність нового Надпроекту розвитку накладається сьогодні на невирішеність завдань і класичного модерну, на співіснування господарських укладів, що базуються на культурі традиційній, модерній та постмодерній, суспільстві аграрному, індустріальному й постіндустріальному, на логіці азіатського способу виробництва, настояного на загальній приватній власності. Підвищення рівня економічної свідомості – необхідність успіху. Творчі цілі «ми побудуємо, ми створимо, ми зможемо» повинні прийти на зміну споживацьким, паразитичним, утримансько-дитячим «нам дадуть, нам дозволять, нас приймуть».
|
|
|
||
|
|
||
 Виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, яка набуде чинності у повному обсязі у 2016 році, передбачає співпрацю з Євросоюзом задля впровадження стратегій розвитку малих та середніх підприємств (стаття 379 Угоди), що базуватимуться на принципах Європейської хартії малих підприємств,і проведення моніторингу процесу імплементації.
|
|
|
||
|
||
 Природоохоронні території, крім виконання своїх прямих природоохоронних функцій, задовольняють життєві потреби місцевого населення чим сприяють підвищенню його добробуту та скорочують масштаби бідності, створюють сприятливі умови для відпочинку й туризму і є чинником сталого соціально-економічного розвитку суспільства.
|
|
|
||
|
||
 Сучасні практики державного управління країн світу особливу увагу приділяють розвитку людини, яка обґрунтовано визнається основною продуктивною силою суспільства. При цьому найбільша увага приділяється підвищенню освітнього рівня населення та професійно-кваліфікаційних якостей людського капіталу як передумови технологічного прогресу та підвищення ефективності виробництва.
|
Вимоги
Требования